USER-MASTER.ORG

Ємельянов С. Л. Проблема боротьби із комп’ютерним піратством в Україні та шляхи її вирішення / С. Л. Ємельянов // Актуальні проблеми права інтелектуальної власності: Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (11 червня 2011 р., м. Одеса) / уклад. Р. Є. Еннан, Г. О. Ульянова; Національний університет "Одеська юридична академія". – Одеса, 2011 р. – С.37-39.

Піратство у сфері інтелектуальної власності щодо програмного забезпечення (ПЗ) займає третє місце в світі по прибутковості після наркотиків і зброї, що і робить його одним з самих небезпечних видів комп'ютерних злочинів, включених в міжнародну класифікацію (вид QR – незаконне копіювання) [1].

Комп'ютерне піратство (КП) набуло поширення в світі на рубежі 70-80-их років майже одночасно з появою ПК. До їх появи ПЗ звичайно знаходилося у розпорядженні виробників ЕОМ і передавалося користувачам в комплекті з ЕОМ. Виникнення ажіотажного попиту на різноманітні програми саме для ПК зумовило появу комп'ютерного піратства (від англ. "piracy"), як одного з основних видів правопорушень щодо авторських та суміжних прав власників ПЗ [2, 3].

Нажаль, Україна входить до переліку країн з високим рівнем КП (біля 85% за різними оцінками), що зумовлює актуальність проблеми, що розглядається.

Різні аспекти проблеми протидії КП розглядали багато вітчизняних (В. І. Жуков, В. Ландик, В. Негрескул, М. В. Селіванов, К. В. Титуніна та ін.) та закордонних (І. Маміофі, Л. І. Подшибихіна, Л. С. Сімкін, О. Ревинський, Дж. Фокс та ін.) науковців.

Проте, навіть однозначного визначення поняття КП дотепер не існує.

Мета доповіді – аналіз змісту, форм та видів КП в Україні та розробка пропозицій щодо вдосконалення методів боротьби з ними.

К. Титуніна визначає, що "під комп’ютерним піратством слід розуміти копіювання або поширення комп’ютерних програм, захищених авторським правом, без згоди на те власника авторських прав" [4].

На думку А. Родзевича під цим терміном слід розуміти "дії, які будь-яким способом порушують авторські права на програмне забезпечення" [5].

М. Селіванов взагалі вважає, що "термін "піратство" є не юридичним, а сленговим висловлюванням і тому має бути виключений з тексту Закону" [6].

В Законі України "Про авторське право і суміжні права" в редакції від 11 липня 2001 р. визначено, що: "піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав – опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних)" [7].

У Концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням вiд 15.05.2002 р. [8] комп’ютерне піратство ототожнюється із контрафакцією (від франц. "contrefacon"): "Одним з основних видів правопорушень щодо програмного забезпечення є контрафакція, різновидами якої є відтворення, розповсюдження та використання програмного забезпечення без дозволу власника авторських прав на ці твори (комп'ютерне піратство)".

Основні форми та види КП, які є актуальними для України, та їх питома вага у загальному обсязі контрафакції наведено на рис. 1 а, б відповідно.

а)

б)

Рис.1. Форми та види комп’ютерного піратства та їх питома вага в Україні

Організація ефективної боротьби з цим небезпечним видом комп'ютерних злочинів неможлива без урахування величезного міжнародного досвіду в розробці і застосуванні комплексу правових, організаційних, технічних (програмно-апаратних), економічних і ін. методів захисту інтелектуальної власності.

У даний час в законодавчих актах багатьох країн сформульовані (в тій або іншій редакції) наступні положення, що мають принципове значення для боротьби з КП:

  • Програми для ЕОМ і бази даних відносяться до об'єктів авторського права.
  • Автору або іншому правовласнику належить виняткове право здійснювати і (або) дозволяти випуск в світ, відтворення, розповсюдження і інше використовування програми для ЕОМ або бази даних.
  • Майнові права на програмні продукти можуть бути передані будь-кому тільки за договором.
  • За порушення авторських прав на програми для ЕОМ законодавством передбачена цивільно-правова, кримінальна і адміністративна відповідальність.

Прагнучи ввійти повноправним членом в світову інформаційну спільноту, Україна останнім часом істотно допрацьовує існуючу нормативно-правову базу по захисту авторських прав. Так, в Законі "Про авторське право і суміжні права" [7] комп'ютерні програми і бази даних незалежно від форми їх представлення віднесені до об'єктів авторського права, що захищаються державою.

Проте реформа законодавства – тільки перший крок держави, що має намір захищати свою (і чужу) інтелектуальну власність. За ним слідує створення ефективної правозастосовчої системи, покликаної забезпечити безумовне виконання прийнятих норм.

Щодо легалізації ПЗ в органах державної влади, згадана Концепція [8] передбачає, зокрема, заборону незаконної інсталяції нового ПЗ, обов'язковість придбання ліцензійного ПЗ під час закупівлі комп'ютерної техніки, розробку планів переходу на ліцензійне локалізоване ПЗ, використовування безкоштовних аналогів комерційного ПЗ. Розроблені основні правила і практичні рекомендації з питань придбання, обліку і використовування ПЗ в державних органах тощо.

Для ВНЗ України існують спеціальні академічні програми ліцензування найбільш популярного ПЗ корпорації Microsoft (рис. 2). Тут кольором виділена програма ліцензування MSDN Academic Alliance, яку обрано як базову для Національного університету "Одеська юридична академія".

Рис.2. Алгоритм ліцензування ПЗ Microsoft

Учасники MSDN Academic Alliance одержують право використовування ліцензій на ПЗ Microsoft на всіх комп'ютерах навчальних підрозділів, тобто для дослідницьких і навчальних цілей, пов'язаних з інформаційними технологіями. Такі підрозділи одержують всі операційні системи, серверні продукти, засоби розробки, інше ПЗ Microsoft, а також технічну підтримку, доступ до інформаційних ресурсів, можливість отримання початкових кодів і оновлень ряду продуктів. Одержане ПЗ може бути встановлено на будь-якому числі комп'ютерів підрозділу. Крім того, викладачі, співробітники і студенти можуть встановлювати ПЗ, що поступило в рамках MSDN Academic Alliance, на своїх особистих ПК.

Таким чином, проблема боротьбі із комп’ютерним піратством в Україні вимагає негайной розробки та застосування комплексу заходів, серед яких значний вклад повинні мати нормотворчі та правозастосовчі, а також заходи із легалізації ПЗ, що використовується у державних організаціях, із урахуванням міжнародно-правового досвіду в цій сфері.

Література:

  1. Волеводз А. Г. Противодействие компьютерным преступлениям: правовые основы международного сотрудничества. – М.: ООО Издательство "Юрлитинформ", 2002. – С.22.
  2. Симкин Л. С. Программы для ЭВМ: правовая охрана (правовые средства против компьютерного пиратства). – М.: Изд-во "Городец", 1998. – 208 с.
  3. Емельянов С. Л. Некоторые аспекты компьютерного пиратства и борьбы с ним / С. Л. Емельянов, И. А. Яковлев // Бизнес и безопасность. – 2005. – №3. – С.45-46
  4. Титуніна К.В. Проблема захисту авторського права виробників комп’ютерних програм від комп’ютерного піратства // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності: Мат-ли міжвузівської науково-практичної конференції. – Донецьк. – 27 квітня 2001 р. – С.602.
  5. Родзевич А. Комп’ютерне піратство. – Хакер. – 2000. – №3. – С.33.
  6. Селиванов М. В. Защита права на компьютерную программу: теория и практика. Учебно-методическое пособие. – Х.: Эспада, 2004. – С.109.
  7. Про внесення змін до Закону України "Про авторське право та суміжні права": Закон України від 11.07.2001 р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. – №43. – Ст.214.
  8. Про затвердження Концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15. 05.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002 р. – №20. – Ст.989.

 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить

Поиск